Про це пише блогер Мар'ян Ощановський у своїй колонці на Цензор.нет, повідомляють Акценти .
Прем'єр-міністр Денис Шмігаль вирішив вкотре вдатися до лобіювання інтересів найбагатшого підприємця України Ріната Ахметова. Наприкінці тижня уряд ухвалив рішення про розширення програми пільгового кредитування, відомого як програма "5-7-9". Тепер кредити за зниженою ставкою коштом платників податків зможуть брати теплові електростанції та теплові електроцентралі. Дві третини потужностей з виробництва електроенергії на ТЕС забезпечують станції ДПЕК Енерго, що належать Ахметову.
Кризові гроші
Програма "5-7-9" спочатку була розрахована на підтримку мікро, малого та середнього бізнесу з оборотом до 20 млн. євро на рік (приблизно 800 млн. грн.). Її суть полягає в тому, що одержувачі пільгового кредиту сплачують лише 5%-7%-9% річних (залежно від розмірів та цілей), а різницю між цією ставкою та ринковою вартістю грошей банку покриває уряд коштом платників податків. Згодом програму розширили на підтримку боротьби з covid-19, допомогу агрокомпаніям, а з початком повномасштабного вторгнення додали і "антивенні" заходи - кредити на поповнення оборотних коштів під 0% річних на час дії воєнного стану. При цьому перед початком великої війни великі банки просили Нацбанк та Мінфін згорнути проект:
Втім, після початку вторгнення Росії програма мала певний стабілізаційний вплив. З початку дії військового стану, за даними Мінфіну, вже було видано 106 млрд. грн. пільгових позичок, з яких 56 млрд. грн., тобто більше половини - це саме "антивоєнні" оборотні кошти. Чи це справді були підприємства на межі банкрутства, чи просто великий капітал скористався моментом для зменшення своїх витрат - питання відкрите.
У березні Мінекономіки заявили, що шукатимуть шляхи розширення програми на інші "стратегічні" галузі. Фактично з антикризового заходу щодо стимулювання дрібного підприємництва пільгові кредити коштом платників податків (а після початку вторгнення - міжнародних донорів) перетворюються на розсіяну підтримку всієї економіки без будь-яких розумних обмежень.
За словами Шмигаля, цього разу програму розширюють, щоб ТЕЦ та ТЕС могли відновити пошкоджене через бойові дії обладнання.
Згідно з повідомленнями ДПЕК, з вересня 2022 року, коли почалися перші атаки на енергетику, і на початок травня їх енергетичні об'єкти обстріляли 32 рази. Структури ДПЕК контролюють три найбільші ТЕС на заході України – Бурштинську, Добротвірську та Ладижинську (входять до складу ДПЕК Західенерго), які забезпечують до 90% електроенергії для західних областей. До призначення прем'єр-міністром, а до цього головою Івано-Франківської ОДА та віце-прем'єром з регіонального розвитку Денис Шмігаль працював директором саме на Бурштинській ТЕС. Крім того, ДПЕК також належать Криворізька, Запорізька, Придніпровська та Курахівська ТЕС. Луганську ТЕС у Щасті зараз окуповано.
За підрахунками Київської школи економіки, станом на лютий 2023 року прямі збитки ТЕС та ТЕЦ становили близько $2,6 млрд. При цьому, за даними ДПЕК, збитки на їхніх станціях станом на кінець березня становили 6 млрд грн. (близько $160 млн.), це лише 6% від усіх збитків у цьому секторі.
Рішення уряду Шмигаля про розширення програми на підприємства ДПЕК є дуже сумнівним із фінансової точки зору. Багаторічна монополія на багатьох ринках роками дозволяла бізнесам Ахметова генерувати надприбутки. Чого тільки вартий фінрезультат Метінвесту за підсумками 2021 року – $4,7 млрд. чистого прибутку. Про схему Роттердам-плюс та надприбутки від неї для енергетичного підрозділу не доводиться. Чи є сенс із такими фінпоказниками залазити до кишені платникам податків? Та ще й через пільгові кредити, призначені для невеликого бізнесу, що реально виживає.
ДТЕК Західенерго, що контролює три ТЕС на заході України, входить до топ-30 найбільших компаній із доходів за 2022 рік із оборотом у 36,7 млрд грн. При цьому вона одержала 1,4 млрд. грн. чистий прибуток. Також "непогано" закінчили рік інші компанії Ахметова: "Нафтогазвидобування" з 18,9 млрд грн. чистого прибутку (!) стало взагалі найприбутковішою компанією України за 2022 рік, на 5 місці – торговець електроенергією Д.Трейдінг (6,2 млрд грн. чистого прибутку), 1,6 млрд грн заробило ДТЕК Донецькі електромережі.
Очевидно, що з цими фінпоказниками енергетичний бізнес Ахметова не найбідніший в Україні. Тож відновлення пошкодженої інфраструктури, нехай і критичної, коштом платників податків та міжнародних донорів виглядає в таких умовах явно недоречним рішенням. Втім, повністю вписується у парадигму системного лобіювання Шмигалем інтересів олігарха.
"Берисна" допомога
Із самого призначення колишнього топ-менеджера ДТЕК звинувачують у лобіюванні інтересів найбагатшої людини в країні. Основні галузі, де журналісти та експерти бачили слід такої "співпраці" - енергетика, металургія, залізничні перевезення, а також кадрові призначення (міністр енергетики Ольга Буславець, в.о. директора АТ "Оператор ринку" Роман Сутченко, радник прем'єра Ігор Маслов - усі працювали до цього в ДПЕК).
Серед відверто лобістських рішень в енергетиці – підвищення "зеленого" тарифу для об'єктів відновлюваної енергетики, де компанії Ахметова є ключовими бенефіціарами. За словами екс-міністра Олексія Оржеля, керівництво галуззю чудово розуміло, що це не збалансує дорогу зелену енергію і надалі на ринку продовжували формуватися борги. Надалі уряд розраховувався з Ахметовим за кредитні кошти міжнародних партнерів.
Також уряд Шмигаля погодився на пропозицію ДТЕК повернути державі шахти Добропіллявугілля, які енергокомпанія взяла в оренду у 2010 році на 49 років. Замість прозорого аудиту уряд вирішив сам заплатити Ахметову компенсацію з держбюджету понад 400 млн грн за нібито вкладені у шахти інвестиції. За словами Оржеля, із шахт просто "дістали" весь ресурс (сировину та обладнання).
Крім того, Шмігаль провів рішення про введення мит на імпорт вугілля з РФ у розмірі 65% у квітні 2020 року, що дозволило Ахметову продавати більше свого вугілля на ринку. Примітно, що мита не поширювалися на вугілля антрацитових марок, які ДТЕК імпортував зі свого шахтоуправління "Обухівське" у Ростовській області на Луганську ТЕС.
Під час перебування на посаді міністра Ольги Буславець відбувалося лобіювання зменшення частки атомної енергії у балансі та збільшення вироблення ТЕС. Після того, як не спрацювало мито на вугілля (бо через низьку ціну на газ ряд ТЕЦ і ТЕС почали переходити на блакитне паливо), уряд доручив Укренерго віддавати перевагу при диспетчеризації саме станціям на вугіллі (тобто стимулювати попит на продукцію шахт Ахметова ).
Останній великий скандал навколо лобіювання Шмигалем інтересів Ахметова стосується схеми перепродажу електроенергії до Євросоюзу через Молдову (бо через відсутність відповідних рішень уряду прямий експорт до Румунії та Словаччини неможливий). Фактичний продаж у Румунії кінцевим споживачам здійснює європейський трейдер Ахметова – DTEK INTERNATIONAL. Через блокування прямого експорту та "молдавської схеми" Україна недоотримувала 20 млн євро валютної виручки щодня (!).
Окрім енергетики, Шмигаля також підозрювали у лобіюванні інтересів Ахметова на Укрзалізниці, де довгий час керівником був зручний Метінвест Володимир Жмак. Він підписав довгострокові контракти на забезпечення вагонами Метінвесту за цінами в 4-5 разів нижчими за ринкові, за якими, маючи надприбутки на руді, компанія Ахметова возила свої вантажі майже два роки фактично коштом Укрзалізниці. При цьому не постачати законтрактовані вагони було неможливо через високі штрафні санкції. Чому Шмігаль заплющував на це очі – питання риторичне.
***
Ще на початку своєї кар'єри на посаді прем'єр-міністра Денис Шмігаль намагався якось заперечувати зв'язки із найбагатшою людиною в країні. Однак згодом лобіювання її інтересів стало настільки очевидним і зрозумілим як для бізнесу, так і для політикуму, що спроби відхреститися від олігарха ніхто навіть не робив. Ініціатива щодо розширення пільгового кредитування на підприємства Ахметова на кошти платників податків лише демонструє, що тренд відстоювання потреб та побажань підприємця главою уряду нікуди не подівся, і, незважаючи на війну, лише прогресує.
