Про це пише Віктор Андрусів у себе в Telegram-каналі. Далі наводимо пост автора без змін.
Кейс Резнікова
Цим текстом я не маю наміру когось виправдовувати чи захищати. Я пишу цей текст для того, щоб всі хто його прочитають зрозуміли, що справи в нашій країні не вирішуються “хорошими” призначеннями. Бо прізвища, які я почув на заміну Резнікову - це навіть не рівень бездарного уряду Гончарука. Значно, значно гірше.
Українські міністерства - це глибоко не реформовані радянські махіни, які пережили безліч спроб кавалерійських реформаторських наскоків і всі відбили. Як людина, яка багато вивчала і працювала в системі я вам стверджую - жоден міністр, не виходець із системи, не спроможний керувати міністерством відразу. Тому, що мова йде про сотні і тисячі людей, які набирались, формувались і реалізовувались без цього міністра. Мова йде про тисячі процедур і процесів, які створювались за довго до приходу міністра. Зрештою, мова йде про те, що у живої людини, якою є міністр, тупо не має часу, щоб з цим всім розібратись і ще й зразу почати виконувати завдання.
Всі призначення людей в уряд не з системи, або не із схожих організацій - завершувались провалом. І так буде і надалі, оскільки справа не в людях.
Олексій Резніков був призначений за кілька місяців до війни. Основна причина його призначення - це переговори про надання зброї із партнерами. Всі хто його знає - можуть підтвердити, що Олексій є геніальним переговорщиком. Тому він сконцентрувався саме на цьому. І тут, хто б що не казав, у нього багато заслуг. Саме завдяки реалізації Рамштайна нам вдалось отримати достатньо зброї, щоб вистояти, і запланувати достатньо, щоб вернути території. На днях почув тезу, яка точно ще буде гуляти по країні - чому ми не добили орків, коли вони відступали з під Києва? Друзі, на кінець березня в Україні було боєприпасів на 2 тижні!!! А Захід продовжував крути носом, щодо надання артилерії. Тому тут треба віддати належне міністру Резнікову.
Разом з цим, Резніков практично не вніс жодних змін в саму систему керування МО. За винятком кількох призначень, серед яких і кілька дуже помилкових, система залишалась такою як завжди. Повірте, не можна цілий день сидіти на нарадах у Президента, з ГШ, на переговорах і зідзвонах з партнерами, і водночас вичитувати тисячі сторінок, серед яких яйця по 17 і куртки зимові чи то літні. Є рівень замів, є рівень керівників департаментів, де робиться дуже багато саме оцієї дрібної роботи. Цей рівень не був змінений, а відповідно, там продовжили робити те, що і все. Не допомогла і антикорупційна рада, яка може вимагати когось звільнити, але точно не має кого запропонувати. А звільнити держслужбовця середнього рівня дуже складно. Ні, не тому, що він захищений, а тому, що він піде зі всім, що робив. І знайти людину, яка швидко розбереться в процедурах, мільйонах норм дуже складно. В нас он на міністра культури не можуть знайти людину, а ви уявіть замінити якогось інспектора з МО, який там 30 років працює.
На жаль, так чи інакше за роботу міністерства по-факту відповідає міністр. Хай який би він був завантажений, і навіть якщо він нічого не чув ні про які яйця - він є головним, і всі питання будуть до нього.
А тепер я задам вам інше питання. Чи знаєте ви в країні людину, яка може зайти в МО і поміняти хоча б 100 людей, вникнути в мільйон питань, підхопити всі міжнародні процеси, і ще й реформи робити для вступу в НАТО. Якщо така людина і існує, їй треба буде мінімум рік, тільки щоб почати керувати міністерством. Чи є в нас такий рік?
Я не знаю, яке рішення буде ухвалене: чи звільнять Резнікова чи залишать, але я хочу, щоб ви знали, що просто зміна прізвища ні до чого не веде. Зрештою, ви знаєте, що треба питати у можливого нового кандидата: досвід управління, команда, зв’язки. Тільки за наявності цих параметрів є шанс на хорошого міністра.
