Про це Олексій Арестович написав у своєму телеграм-каналі. Далі наводимо текст без змін:

З моменту повномасштабного вторгнення ми неодноразово ламали стратегію противнику.

Путін хотів швидко захопити Київ та змінити, але Київ встояв, а російська армія відступила, боячись розгрому на півночі.

Після цього Путін вирішив захопити Донецьку та Луганську область повністю, аби хоч якось виправдати вторгнення, але не сталося і це.

«Приєднавши» Херсонську та Запорізькі області РФ втратила Херсон і отримала ганебний розгром у Харківській області.

Ми перемагали завдяки нашому козацькому драйву та ставці на світ.

Кремль недооцінив нас, після чого почав переглядати ближні та далекі перспективи війни тверезо, тим самим знову змінюючи стратегію.

Ми виграли кілька вирішальних битв у значно сильнішого супротивника, тепер потрібно виграти війну загалом. Для цього нам усім необхідно чітко оцінити обстановку і діяти відповідно.

А ситуація наступна:

⁃ Ми не можемо перемогти на полі бою;
⁃ Противник не може нас перемогти на полі бою, але має великі ресурси, у тому числі мобілізаційний.
⁃ Захід перебуває у роздраті і не може поставити необхідне озброєння та боєприпаси в той термін, який сам і вказав.
⁃ Військова допомога нам не збільшується, а зменшується;
⁃ РФ переводить економіку на військові рейки, отримує надприбутки від енергоресурсів та формує збройовий хаб в Азії, активно співпрацюючи з Північною Кореєю, Іраном та Китаєм.
⁃ Нам поки що пропонують вступ до НАТО без гарантій для окупованих територій, що не означає відмову від них, а передбачає повернення їх невійськовими методами.

Росія вміє грати у довгу – це основа її політики упродовж століть.

Якщо ми справді хочемо перемогти, то змушені вчитися будувати ще більшу стратегію, зберігаючи волю до перемоги.

Вихід на межі 91-го року в таких умовах неможливий, а без реальних гарантій НАТО та/або працюючого достатньою мірою власного ВПК та економіки в цілому – не нестиме довгострокової практичної мети.

Поки двері на шляху до НАТО відчинені – потрібно йти в них, оскільки через півроку-рік ситуація може сильно змінитись для нас, і замість договору про вступ до НАТО маячать на обрії чергові Мінські угоди без реальних гарантій.

Отримавши безпеку, ми можемо повністю зайнятися економікою та розвитком свого ВПК, зокрема разом із партнерами.