Оцінка забезпечення позичальника виконання умов кредитного договору є важливим критерієм для ухвалення кредитором позитивного рішення про надання кредиту. Про це повідомляє Знай.юа.
Важливу роль відіграє репутація посадових осіб та кінцевих бенефіціарів компанії-позичальника. Наявність будь-якої негативної інформації може стати "стоп-фактором" для укладення договору. Якщо позичальник звертається за позикою вперше, або оцінка господарської діяльності позичальника має ризикові ознаки для кредитора, таку позику необхідно забезпечити.
Найпопулярнішими інструментами забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами є порука та застава. Законодавство не передбачає обмежень щодо кількості договорів забезпечення, які можуть бути укладені за одним кредитним договором.
Відповідно до вимог цивільного кодексу, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Варто враховувати, що умовами договору поруки може бути передбачена часткова відповідальність поручителя, зокрема, в межах визначеної сторонами суми (ст. 553 ЦК).
Заставодавець відповідає перед кредитором в межах вартості предмета застави. Заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок застави. Предметом застави можуть бути майно або майнові права. Культурні цінності та пам’ятки культури не можуть бути предметом застави.
Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір, відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про заставу", підлягає нотаріальному посвідченню. В іншому випадку він вважається недійсним.
З метою запобігання негативних наслідків неповернення кредиту, кредитори все частіше вимагають від позичальника звітувати про фінансово-господарську діяльність компанії, щомісяця надавати банківські виписки про рух коштів, інформацію про укладені договори та отримані позики протягом дії договору.
