Щойно переглянув низку статтей щодо чорної археології в Східній Європі. Зокрема Семюель Ендрю Харді з Університетського коледжу Лондона проаналізувавши відкриті джерела та соціальні групи «шукачів скарбів» дійшов висновку, що на 2016 рік в Україні використовувалося 26 377 незаконних шукачів металів (детекторів). Якщо взяти до уваги активізацію тіньового ринку археологічних знахідок в останні роки, можна стверджувати, що нині в Україні незаконно і нелегально використовуєтьсяь»шукачами скарбів» більш як 30 тисяч детекторів.
Анджей Якубовський у своїй статті «Мародери на Чорноморському побережжі та практика культурного обміну: до питання про етику та відповідальність музеїв» привертає увагу до небезпечної та шкідливої позиції високопосадовців України та Польщі, які у свій час сприяли легалізації артефактів здобутих чорними археологами на офіційних виставках. Ба більше публічна мода на колекціонування старожитностей стимулювала розвиток тіньового ринку археології. Експерти прогнозують, що за останні роки в Україні на тіньовому ринку старожитностей ходить більше археологічних артефактів, аніж зберігається у фондах Національного історичного музею.
Ще однією загрозою не лише історіософського, а й геополітичного характеру є активна скупка на тіньовому ринку саме Росією давніх артефактів знайдених на території України з часів княжої України-Русі. Згодом ці знахідки вводяться в музейний та науковий обіг з «обґрунтуванням», як такі що знайдені на території Російської Федерації.
Оскільки українська держава і влада жодним чином не реагує на цей гуманітарний ковід на території нашої країни, то армія «шукачів скарбів», а точніше «мародерів старожитностей» не лише зростає, а й озброюється аргументацією вседозволеності та законності своєї діяльності. Нині можна знайти посібники чи довідники з порадами як уникнути відповідальності за участь у розкопках чи пошуках чорними археологами.
Наукова спільнота загалом та археологічна зокрема вже не перший рік вимагає від владців адекватної реакції на цю загрозу національної культурної безпеки України.
Зокрема йдеться про:
- завершення процедури приєднання до нікосійської Конвенції Ради Європи про правопорушення пов‘язані з культурними цінностями та приведення національного законодавства у відповідність з її вимогами;
- створення Національної Археологічної комісії в системі Уряду;
- трансформація нинішніх інституцій археології на виконання завдань превентивної археології…
А поки влада мовчить, армія «шукачів скарбів-мародерів старожитностей» поповнює свої лави активніше аніж Збройні Сили України
П.С. Подяка відомому історику та археологу Любомиру Михайлині за люб‘язно надані матеріали з даної тематики.
